Меню Закрити

ПРО   ДОВГОВІЛЬСЬКУ   ШКОЛУ

   «Для кожної людини місце, де вона народилася, є найдорожчим і найсвятішим, тут кожен кущик, кожен видолинок чи пагорб зберігають живу пам’ять дитинства, юнацьких літ.
   Рідна хата, рідний поріг, рідна школо, я завжди з трепетом згадую тебе . Школо моя! Радість моя! Невпізнанною зробили тебе роки, а ти в моїй пам’яті живеш такою, якою побачила уперше, коли ступила на твоє подвір’я. Ти живеш і житимеш завжди у серці, як свідок мого неповторного дитинства, юності.»

 К.Олещук


НАША   ІСТОРІЯ

   За свідченнями переказів та архівними документами, школа в селі Довговоля почала працювати в 1903 – 1904 роках. Перше шкільне приміщення знаходилося на сільській околиці (на місці нинішнього Дому молитви). Навчання в ту пору велося російською мовою, оскільки Західна Волинь, куди ми відносилися, належала Російській імперії . З 1920 по 1939 роки, тоді Волинь входила до складу Речі Посполитої,  навчання велося польською мовою, а навчало маленьких односельчан подружжя Змисловських. Коли розпочалася Друга світова війна, ці вчителі вирішили покинути  Довговолю. Вони вивели дітей, ніби на екскурсію, в урочище Брід, сказали їх почекати. Діти ждали своїх педагогів майже до вечора. Змисловські не повернулися. Учні розійшлися по домівках, залишившись без учителів.
   У роки Великої Вітчизняної війни навчання не велося та й приміщення школи згоріло. А відновилося навчання в 1945 році, у селянських хатах. В одній частині будинку жила сім’я, а в другій – навчалися учні. Перший і другий класи займалися Луклянцьовій хаті, що стояла між теперішніми будинками Анцибор Тетяни і Секан  Оксани, поряд жила сім’я Синихона і Катерини Швиридів.Третій клас – у Козодоя Марка хаті, там була й учительська, поряд – сім’я Марка Козодоя. Четвертий клас навчався у Козодоя Омелька (говорили Максимець) хаті, тепер там проживає сім’я Кубай (Логацької) Олени Володимирівни. Учні п’ятого класу займалися у хаті, де зараз проживає сім’я Бензи Павла і в хатині, що стояла на місці теперішнього будинку Мельничука Сергія Петровича. Потім збудували приміщення, яке донедавна стояло на шкільному дворі. Навчатися грамоті в Довговолю ходили вже старші учні з Острівець, Берестівки, Жовкинь, Любахів, Чудлі.  Діти жили бідно, не було теплого одягу, із взуття – постоли і гуми. Часто голодні й холодні. Дуже мало книг, чорнило у чорнильницях  замерзало. Але  яка жадоба до навчання, який погяг, які старання учнів! А які веселі свята проводилися, виїздні концерти! А найбільше повоєнним дітям подобався Новий рік із зеленою красунею ялинкою. 
 

   Йшли роки.  У 1961 році школа перейшла із  дядьківських хат у своє приміщення, а через п’ять років отримала статус середньої. У 1968 році школа випустила перших десятикласників. Кількість дітей зросла до 450, і вже в 70-их роках навчання велося у дві зміни. Уроки кінчались о 20 годині, а засідання педагогічних рад, нарад нерідко завершувались о 22-23-й годині. Вчителі плекали мрію про нову типову школу.
    Мріям тим так і не довелось здійснитись.

 

   В 1983році збудоване двоповерхове приміщення – пришкільний гуртожиток,яке згодом реконструйоване під початкову школу.  А в 1997 році дитячий садок- довгобуд став ще одним (основним) приміщенням  нашої школи.
   У післявоєнні роки директорами школи були 13 чоловік.
   Першими керували школою аж до 31серпня 1956 року Михайло Кравчук і Верещагін.
   З 01 вересня 1956 року до 27квітня 1963 року директором школи був Курята Броніслав Станіславович.
   З 28 квітня 1963 року по 31 січня 1966 року – Назаришина Галина Олександрівна.
   З 01 лютого 1966 року по 30 липня 1967 року – Верес Андрій Аполінаровмч.
   З 31 липня 1967 року по 25 вересня 1967 року – Веремій Василь Абрамович
   З 01 листопада 1967 року по 09 січня 1971 року – Лунковська Варвара Вікторівна.
   З 10 січня 1971 року п о 01 вересня 1981 року – Поліщук Олег Іванович.
   З 21 грудня 1981 року по 11 січня 1986 року – Чабан Володимир Дмитрович.
   З 13 січня 1986 року по 01 вересня 1991 року – Кедич Анатолій Митрофанович. 
   З 02 вересня 1991 року по 10 січня 1999 року – Швирид Іларіон Калинович.
   З 11 січня 1999 року по 31 сепня 1999 року – Сніжко Марія Йонівна.
   З 01 вересня 1999 року директором школи працює Олещук Катерина Олександрівна.
   Серед них з глибокою повагою і вдячністю згадують сельчани Поліщука Олега Івановича, який майже десять років творив навчальний заклад з високим культом знань. Сам Олег Іванович показував зразки праці із «Знаком якості». Починав робочий день часто о 7 годині, бо в цей час приїжджали учні із Любахів і Чудлі, і, щоб вони не витрачали часу даремно, проводив для них додаткові уроки математики (звичайно, без оплати). Доброю згадкою про Поліщука О.І. сьогодні є три шкільних будинки, в яких проживають учительські сім’ї. Споруджені вони за ініціативою директора з участю всього трудового колективу.
   Кожен із директорів працював на високий рейтинг школи, на успіх учня і вчи-теля. Більше двадцяти років віддали своїй справі і цій школі такі учителі, як Березюк Г.П., Родич А.М., Ковальчук О.О., Векляк М.Г., Затірка Є.В., Затірка В.В., Лунковська В.В., Красицька Л.М., Ващишина Л.М., Швирид І.К., Ніколайчук Є.В., Городна П.М., Коцюбайло О.П., Рахуба Г.І., Кладюк Г.І., Войтович Н.І., Козодой Н.О., Пашко Л.Г.,Печончик Г.І., Пешко Т.Г., Репетуха М.О., Ващишина М.П., Олещук К.О., Репетуха М.В.  Яскраво, творчо, незабутньо – це про таких вчителів, як Новоселецька О. А., Локатош О.М., Максимова І.І, Пешко В.М., Стецюк В.М., Поліщук Є.С.
   Вся трудова діяльність Моніч А.В. – бібліотекар школи. Понад двадцять років секретарем-друкаркою в школі працює Шишка В.Г.
  Не було б успіхів і без самовідданої праці людей, які забезпечували чистоту і тепло у шкільних приміщеннях, ремонтували їх і будували нові: Моніч Марини, Моніч Оніни, Пешко Катерини, Секан Надії, Ясинської Галини, Карплюк Марії, завгоспів Гошти Гаврила Нестеровича, а також Ващишина Пилипа Андрійовича.

   Роки, роки.  Вони, як птиці, летять у даль, не вертаючись назад. Роки гнуть людину до землі – матінки, а дещо, навпаки, підносять. Наприклад, школу, бо вона завжди славна своїми вихованцями. І чим старіша вона, тим більше чарівних людей випустила у світ. Довговільська школа була джерелом знань, дала путівку в життя Сяському Андрію Олексійовичу – проректору РДГУ, Сяському Василю Олексійовичу – викладачу Рівненського національного університету водного господарства, Оніщуку Василю Яковичу – викладачу Львівського національного університету ім. Івана Франка, Шишку Анатолію Івановичу- Заслуженому юристу України,  Рахубі Сергію Григоровичу – начальнику телекому м.Кузнецовськ,  Стрілець Уляні Микитівні – заступнику голови обласної ради профспілок, Котовичу Арсену Павловичу – директору райдрукарні, Олещук Катерині Олександрівні – директору Довговільської ЗОШ І-ІІІ ст., братам Олексію, Михайлу і, нині покійному, Ігорю Логацьким –першим і постійним спонсорам школи і тисячам інших хороших людей.
   Школа випустила 36 золотих і срібний медалістів.